Подвиг крутян – урок історії, який не можна забувати

Подвиг крутян – урок історії, який не можна забувати

Прапор України

На жаль, але так вже сталося, що трагічних сторінок в українській історії чимало. Пам'ять про одну з таких сторінок українці вшановують 29 січня. Саме в цей день 92 роки тому, 1918 року в бою під Крутами близько 300, ще зовсім молодих юнаків, поклали своє життя заради України. Вони йшли свідомо на смерть адже через тогочасне легковажне політичне керівництво країни українського війська практично не було.

Молоді студенти Київського університету св. Володимира та українського народного університету створили студентський курінь Січових Стрільців. До новоствореного куреня вступили навіть учні старших класів гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства м. Києва. Більшість студентів були без жодної військової підготовки, недостатньо було боєприпасів та озброєння. Завдання було одне - якомога довше утримати ворога.

Неймовірно важко уявити собі, що творилося в серцях молодих людей які усвідомлювали, що проти них виступає добре вишколений та озброєний шеститисячний загін російських агресорів на чолі з полковником червоної гвардії Муравйовим. (Саме Муравйов давав наказ знищувати мирних жителів м. Києва тільки за те, що вони розмовляють українською мовою).

Бій тривав цілий день. Вогнем декількох кулеметів та рушниць українське військо зуміло зупинити декілька потужних атак, але, нажаль, через обмаль боєприпасів, ввечері студенти та школярі змушені були відступити. Через втрату командира ліве крило (студентський курень) ще довгий час залишався на своїх позиціях, а коли почали відступ до станції Крути виявилося, що там вже перебували більшовики. В результаті більша їх частина потрапила в полон.

Сімох полонених більшовики не розстріляли, а відправили в більшовицький тил. Один із більшовицьких командирів Єгор Попов втратив рівновагу коли дізнався, що втрати українців склали не більше трьохсот чоловік і в своїй біснуватості наказав ліквідувати полонених. Їх убивали тут же, під Крутами – спочатку розстрілювали, а потім знущаючись кололи багнетами і ножами вже мертві тіла. Як свідчили селяни, що бачили страту, учень 7-го класу гімназії Григорій Пипський – заспівав гімн "Ще не вмерла Україна", який підхопили його побратими.

Дорога до столиці України Муравйову була відкрита. 8 лютого 1918 року він вступив до Києва, де почався червоний терор. У перший день захоплення Києва російські більшовики вбили три тисячі громадян. Розстрілювали за "буржуйський вигляд", "косий погляд", "за кожне українське слово" або й просто так. Загалом за не повний місяць червоної окупації було вбито за різними оцінками до 20 000 громадян.

В них як і в нас були матері, були близькі та кохані люди! У них як і в нас були свої мрії! Але в кожного з них було неймовірне бажання жити…, жити в своїй, прекрасній Богом даній країні – Україні!

Звертаємося до всієї громадськості! Не будьмо байдужими! Вшануймо гідно пам'ять українських героїв!